Види накопичувачів інформації та їх характеристики

Для збереження даних після вимкнення комп'ютера необхідні пристрої пам'яті, які можуть мати вигляд самостійних блоків або бути частиною системника. Найбільш важливими їх параметрами є обсяг, час доступу та швидкість передачі інформації. Тому, вибираючи накопичувачі інформації, їх характеристики слід підбирати під конкретні завдання, які користувач ставить перед ПК.

Такі пристрої поділяються на категорії в залежності від:

• способу зберігання інформації;
• виду носія даних;
• типу зберігання інформації;
• способу доступу до даних, що зберігаються в пам'яті ПК.

Такі види накопичувачів пам'яті, як ZIP, накопичувачі Бернуллі, оптичні та магнітооптичні диски, міні- та супердискети, зараз вже практично не використовуються. Інші ж можна зустріти у кожному комп'ютері.

Накопичувачі на жорстких дисках
HDD, або "вінчестери", можуть бути представлені у вигляді зовнішніх та внутрішніх пристроїв. Їх габарити визначаються форм-фактором, згідно з яким носії мають стандартні розміри корпусу і висоту.

В даний час використовуються такі типи накопичувачів інформації HDD:

• Тип IDE. Їх основною перевагою є розташування керуючої електроніки на вінчестері, а не в контролері. Це дозволяє оптимізувати узгодженість прийому та передачі сигналів.
• Тип SCSI. Забезпечує максимальну швидкість передачі та прийняття даних, дозволяє зберігати більше інформації, ніж їх IDE-аналоги завдяки швидкісному обміну.

Основними характеристиками, якими повинні мати сучасні накопичувачі на внутрішніх жорстких дисках, є:

• ємність – від 320 МБ до 18 ТБ;
• час доступу – менше 10 мс;
• час пошуку, який визначається системою приводу головок;
• швидкість обертання шпинделя – від 3000 до 7200 об/хв;
• термін експлуатації – від 20 до 50 тисяч годин;
• об'єм кеш-пам'яті – від 2 до 512 МБ.

Також використовуються накопичувачі зі змінними дисками, якісні характеристики яких перевершують аналоги із зовнішніми вінчестерами:

• обсяг фіксованої інформації – 500 МБ-18 ТБ;
• швидкість обміну інформацією – від 4 до 6 Мб/сек;
• час доступу – від 10 до 30 мс.

Зовнішній жорсткий диск відрізняється від вбудованого аналога лише тим, що його підключають до пристрою за допомогою USB. Його технічні характеристики аналогічні параметрам HDD, тому дозволяє розвантажити вбудований носій і значно розширити пам'ять ПК. Мобільність надає пристрою додаткової зручності.

Твердотільний накопичувач SSD
SSD-диск є немеханічним запам'ятовуючим пристроєм, здатним зберігати інформацію за умови відсутності живлення. За допомогою флеш-накопичувача можна суттєво збільшити продуктивність ПК.

Такі накопичувачі є альтернативою HDD і використовуються як у мобільних, так і в стаціонарних комп'ютерах. Відмінною особливістю є наявність мікросхеми пам'яті і контролера, що управляє, замість магнітної стрічки і металевих обертових дисків.

У порівнянні з жорсткими дисками вони мають такі переваги:

• менша вага та габарити;
• беззвучність роботи;
• стійкість до механічних впливів;
• висока швидкість довільних операцій.

З характеристик SSD-накопичувачів варто виділити:

• обсяг пам'яті – 60 ГБ – 4 та більше ТБ;
• швидкість запису даних – 450-530 Мб/сек.;
• швидкість читання – 520-560 Мб/сек.

Особливість SSD – обмежена допустима кількість циклів запису. Як і HDD, флеш-пам'ять буває зовнішньою та внутрішньою. Зовнішня використовується як гігантська «флешка».

Карти пам'яті
Flash-карта є енергонезалежною картою пам'яті з можливістю перезаписування інформації та збереження її навіть при вимкненому живленні. Маючи вигляд чіпів, на яких біти зберігаються в осередках пам'яті, вона працює за принципом оперативної пам'яті. Однак назвати її повноцінною заміною не можна через обмежену тривалість експлуатації.

Читання з карти не призводить до зношування мікросхеми, на відміну від перезаписування, коли йде стирання попереднього запису. У сучасних флеш-картах заміна вмісту осередків може здійснюватись від 10 000 до 1 млн. разів.
Карти пам'яті також не можна порівнювати з жорсткими дисками через обмеження місткості інформації (максимально 1 ТБ, але доступними залишаються флешки до 256 ГБ).

CD-диски
Компакт-диски являють собою оптичні носії даних, зчитування та запис інформації, на які проводиться за допомогою лазера. Вони створювалися як сховища аудіозаписів у цифровому форматі. Але згодом почали застосовуватися для зберігання у двійковому вигляді будь-яких файлів.

Час пошуку пристроєм даних сторонніх носіях становить близько 80 мс. Швидкість зчитування інформації у сучасних CD-дисках досягає 6-7 Мб/сек.

DVD-диски
DVD є цифровим універсальним накопичувачем, що володіє більш високою щільністю зберігання даних на відміну від CD. Ще однією переважною відмінністю є можливість здійснення двошарового запису, що дозволяє зберігати в 2 рази більше інформації.

Спочатку пристрої створювалися для комфортного відтворення відеоконтенту. Однак після оптимізації їх почали використовувати як носії інформації для комп'ютерів.

Дані на DVD зберігаються у системі файлів Micro UDF. Сумісність із ПК та іншими пристроями забезпечується за допомогою системи запису імен файлів у форматі Unicode.